У статті аналізуються методологічні можливості парадигми складності для розуміння сучасної освіти. Відповідно до парадигми складності людська істота розглядається як багатовимірне та багаторівневе явище. Homo Complexus має фізичні, біологічні, психологічні, культурні, соціальні, історичні та інші виміри. Авторка підкреслює, що навчальний план, побудований відповідно до парадигми складності, повинен бути зорієнтований на багатовимірну природу людини, оскільки сама освіта покликана стимулювати внутрішній потенціал людини.
